Богдан Яременко

Глава правления «Майдан Закордонних Справ»

Окупація Криму і єврейські поселення − це не те саме

Ізраїль і Україну поєднує те, що обидві держави існують поруч з сусідами, які хотіли би їхньої смерті. Щоправда на цьому усі подібності і закінчуються, бо Ізраїль ставиться до цього виклику дуже серйозно, і усі інші проблеми сприймає через цю призму. З Україною, на жаль, це не так. Вірю, що поки.

Вороже зовнішнє оточення Ізраїлю та складна історія цієї країни аж ніяк не зобов’язують Україну всіляко підтримувати Ізраїль. Ну, щонайменше доки ми не укладемо союзницький договір. Але це абсолютно точно має враховуватися для того, щоб уникати заяв про те, що окупація Криму і єврейські поселення − це те саме. Це така ж несправедлива заява, як і те, що Крим належить Україні незаконно.

Але Бог з ним. Погодимось з тим, що союзницьких зобов’язань перед Ізраїлем у нас немає, а сам Ізраїль часто нагадував нам про те саме − вчиняючи не те, що було б потрібно Україні, а те, що потрібно для національних інтересів Ізраїлю. І Україна не ображалась. Тим більше публічно.

Але на цьому тема останнього голосування в Радбезі ООН не вичерпується.

Ізраїль реагує явно істерично. Але це не емоційна реакція. Швидше − майстерний спектакль. Ізраїль, перш за все, мітить дипломатичну територію (показує куди іншим державам заходити небезпечно) і попереджає, що нічого нового з поселеннями або в близькосхідному врегулюванні не відбудеться. Думаю, що попереджає прорахувавши варіанти. В тому числі, взявши до уваги факт, що Д.Трамп стоїть на прямо протилежній позиції до адміністрації Б.Обами у цьому питанні. Примусити Ізраїль ніхто не зможе (те саме питання ядерної зброї, яка у нього є), а міжнародну ізоляцію можна буде невдовзі подолати за допомогою Вашингтона. Можливо, є й інші, скажімо, внутрішньополітичні причини для цього спектаклю (признаюсь, що не є знавцем внутрішньополітичної кухні цієї країни)

Не є емоційною реакція Ізраїлю ще й тому, що ця держава доклала неабияких зусиль, щоб не допустити цього голосування в РБ ООН. Значить, знала заздалегідь розклад голосів, і була готова до результату.

А ось Україна не була. Маю на увазі не була готова до подібної реакції Ізраїлю.

Можу це довести. Якби Україна готувалася до бурхливих сцен образ з боку Ізраїлю, то, по-перше, не дозволила б принижувати свого прем"єр-міністра відмовою ізраїльтян прийняти його з візитом (можна було б і самим зробити оголошення про те, що візит переноситься через зайнятість прем'єра підготовкою до посівної), а, по-друге, українська влада не дозволила б цій темі два дні гарцювати по інфопросторам батьківщини на ізраїльському скакуні (перші роз'яснення МЗС України з'явилися аж під вечір неділі).

Це добре, що Володимир Гройсман людина спокійна, і закликав не драматизувати, не нагнітати навколо питання перенесення його візиту до Ізраїлю (хоча не здивуюсь, якщо виявиться, що Володимир Гройсман став першим євреєм, якого не захотіли бачити в Ізраїлі − але це вже справи приватні).

Погано, що прем’єром України є по суті молодий і недосвідчений політик, який не розуміє, що відмова прийняти його в Ізраїлі є образою для України, а не для нього особисто, а також те, що його месидж про те, що «перенесення візиту − це нестрашно» більш досвідченими політиками може інтерпретуватися як те, що нічого особливо важливого під час його візиту до Ізраїлю не планувалось.

Це назагал порушує наступне питання − а чи є особливий сенс в зовнішньополітичній діяльності прем’єр-міністра України? Якби наша країна не була парламентсько-президентською республікою, то можна було б щиро сказати − немає, і слава Богу! Але політична реальність в Україні дещо складніша і добре це Володимиру Гройсману зрозуміти до того, як втратить прем'єрську посаду.

Є в цій ситуації питання і до МЗС України. А чи прораховувалась ця ситуація? Якщо прораховувалась, то чи слід розуміти так, що принципи міжнародного права в окремій резолюції Радбезу, що не стосуються напряму України, для нас важливіші, ніж відносини з Ізраїлем? Усі аргументи надані досі українською владою стосувалися виняткого ООНівської сторони справи. Але ж вона не єдина у цій ситуації!

Якщо ситуація прораховувалась, то чи був готовий Володимир Гройсман до дзвінка свого ізраїльського колеги? І чи висувала наша держава якісь зустрічні побажання чи пропозиції до Ізраїлю?

Якщо Україна не торгувалась, заявивши, що «Платон мені друг, але істина важливіша,» я це можу зрозуміти. Хоча я пам’ятаю, що колись нам дуже були потрібні ізраїльські дрони. І на мою скромну думку дрони важливіші для збереження життя українських солдатів, ніж чергова паперова спроба розв’язати близькосхідну проблему і засудити тероризм. Принаймні спроба отримати таке устаткування робила би українській дипломатії честь, і в разі відмови Ізраїлю знімала би будь-які подальші питання щодо голосування.

Усі ці питання далеко не риторичні, якщо дивитися на них з погляду управління зовнішньою політикою. Справа зовсім не в Ізраїлі, а тому чи здатна українська дипломатія до комплексного мислення, розрахунків варіантів, моделювання? Чи війна у нас війною, а голосування в ООН − це голосування в ООН?

Ну,так при цьому підході ми теоретично можемо все правильно і красиво проголосувати в ООН, але програти війну. То ж чи потрібна нам така дипломатія?

Мнение редакции сайта «15 минут» может не совпадать с мнениями, высказанными в рубрике «Блоги».

Все новости

Читайте также

Блоги

Игорь Эйдман

Социолог и публицист

Троянский конь в Украине

Наполеону приписывают такие слова: «Для войны нужны три вещи: деньги, деньги и еще раз деньги». Для ведения современных кремлевских «гибридных войн» тоже, прежде всего, нужны деньги, которые необходимо ввезти на территорию противника и там легализовать.

25 марта 2017, 19:55

Александр Тверской

Свободный журналист (Москва, РФ)

Надо помнить каждое слово о «старших братьях», «едином народе», «крымнаше» и «великом Путине»

Артемию Лебедеву СБУ запретила въезд в Украину на 5 лет. Лебедев глумился над Небесной сотней, разрабатывал логотип для Крыма, ездил в оккупированный Донбасс, неоднократно высказывался в имперском духе и так далее. Полный набор среднестатистического российского циничного чёрта с моралью из-под плинтуса. У меня только один вопрос − почему только на 5 лет, а не пожизненно? Но, это я, наверное, придираюсь.

24 марта 2017, 14:02

Юрий Бутусов

Журналист

Майор Кизило заступил на вечную службу народу Украины

Приказом министра обороны Украины майор Кизило Андрей Александрович, зачислен в списки личного состава Киевского военного лицея имени Ивана Богуна НАВЕЧНО.

26 марта 2017, 13:41

Денис Казанский

Журналист (Украина)

Проклятая хунта унижала и угнетала Донбасс аэропортами, хорошими трассами и кредитами

Проклятая хунта унижала и угнетала Донбасс аэропортами, хорошими трассами и кредитами

25 марта 2017, 14:00

Дмитрий Гудков

Российский политик, депутат Государственной думы (Москва, РФ)

Расследования не будет, все можно списать на трупы

Я не зря вчера не мог понять очень странную фразу НАКа (это Национальный антитеррористический комитет): мол, на телах боевиков, напавших на Нацгвардию в Чечне, были муляжи поясов шахидов.

25 марта 2017, 16:25

Тарас Березовец

Политический эксперт

Если белорусы сейчас дадут себя задавить, дальше будет только хуже

Происходящее в Беларуси даёт четкий ответ на то, во что русские вместе с Януковичем собирались превратить Украину к 2017 году.

25 марта 2017, 17:21
Все блоги
15 Минут в социальных сетях