Дмитрий Карп

Общественный деятель

Громадська рада прикордонників, або Контроль ФСБ

Останнім часом дуже гучно актуалізувалась тема громадських рад в різних Міністерствах. Організації та волонтери, з якими періодично співпрацюємо, попросили нас подати документи в громради, щоб було більше адекватних людей. Погодились і подались від ГО «Автомайдан Київ» до Міністерства Оборони та Державної Прикордонної Служби.

Що коїться з виборами громради при МО і хто туди подається було написано багато, а от трішки нової інформації про ДПСУ не завадить. Стандартна для всіх картина: фотографи, танцюристи, адвентисти, клуби любителів метеликів та інші дуже профільні організації, яким для звітів по грантам потрібні галочки «членство в громраді» і вони курсують по всім можливим міністерствам і відомствам. Але родзинка у цій булочці – ФСБ-шні агенти – мають зацікавити не лише громадськість, але й правоохоронні органи. Детально пройшлись по колишньому складу та нинішніх кандидатах і знайшли цікаву штуку, виникли підозри, бо біографія дивна, дістали трішки додаткової інформації та сильно здивувались!

Знайомтесь «з дуже профільною» громадською організацією прикордонників, яка була в громраді та знов туди хоче потрапити. Ось, що вони про себе пишуть!

«Варто зазначити, що ідея створення «Всеукраїнського союзу захисників кордону батьківської землі» бере початок з березня 2014 року, коли воєнна агресія Росії спалахнула в Криму. Тоді стало очевидним, що Україна, в тому числі прикордонна служба, не готові до таких ситуації. Згодом «групою однодумців» було створено організацію, яка б надавала воїнам-прикордонникам підтримку на місцях. Так з’явилася спілка, куди увійшли ветерани Прикордонних військ СРСР, колишні та діючі посадовці Держприкордонслужби і члени громадських формувань з охорони державного кордону.

– На сьогодні наші представники входять до керівництва Громадської ради при Адміністрації Служби та активно співпрацюють з іншими правоохоронними органами, міжнародними та вітчизняними організаціями, – зазначив секретар правління спілки.

Загалом силами «Всеукраїнського союзу захисників кордону батьківської землі» уже надано допомогу прикордонникам і їхнім сім’ям на суму більше двох мільйонів гривень. Члени доброчинного об’єднання беруть активну участь у пошуку наших військовослужбовців-учасників АТО, місцезнаходження яких досі невідомо. А також проводять активну роботу з патріотичного виховання школярів Києва».

Ніби нічого особливого, патріоти, волонтери, госпіталю допомагають. Але Юрій Харченко – голова цієї організації та основна медійна особа, починаючи з 2014 року двічі був в анексованому Криму, три рази у Москві, 7 разів у Мінську. Враховуючи, що восени 2015 року припинилось повітряне сполучення з РФ, а літаком до Москви можна дістатись транзитом через той самий Мінськ, то можна запідозрити, що відвідин РФ у нього було більше. Якась надзвичайна сміливість для відомого «волонтера» прикордонних військ з широкою мережею контактів серед ветеранів та діючих працівників. І куди дивляться спецслужби РФ? Вони арештовують громадян України, звинувачуючи їх у шпигунстві, висмоктуючи ознаки «злочину» із пальця лівої ноги, а тут така кричуща бездіяльність! І найважливіше питання! Що в країні-агресорі робить людина, яка ніби допомагає Україні захищатись від цього агресора, і робить це публічно? Чому він так спокійно відвідує окупований Крим, РФ? «Слабоумие и отвага» шпигуна на громадських засадах чи впевненість в своїй недоторканості, бо насправді створив видимість своєї патріотичної діяльності з метою доступу до системи прикордонної служби та отримання довіри серед прикордонників, щоб успішно отримувати завдання з РФ?

Чому ми вирішили пошукати інформацію про його переміщення? Бо окрім ФСБшної школи та раптової активізації діяльності наштовхнуло на роздуми колишнє місце роботи Юрія Харченко. Як він сам зазначає, з 1997 по 2016 рік працював “в бізнесструктурах, група компаній "КАТЕХ" Заступник генерального директора”. Гугл підказує, що з 1989 року існує така собі “Катех-Електро” (з купою афільованих зі схожими назвами підприємств), велика компанія, яка займається продажем кабелів. “В 1989 році у сусідньому з Ірпенем селищі Коцюбинське сталася визначна подія. Заснували ТОВ “Катех-Електро”. Очільником став старий партієць Василь Пікулик. Він вчився на курсах ЦК КПУ, після чого відзначився на Луганщині. Там він став членом Луганського земляцтва, президентом якого був Олександр Єфремов (http://kotsubynske.com.ua/2016/07/07/pryirpinnya-velyka-istoriya-malenkoji-mafiji/). До речі, в реєстрі юридичних осіб ТОВ “Катех-Електро” значиться як підприємство з іноземними інвестиціями, а в Москві до 2013 року було зареєстровано ЗАО з такою самою назвою. І хай собі працюють, просто в загальний портрет нашого героя це лягає ще одним яскравим пазлом. Звільнився Юрій Харченко з Катеху в 2016 році, і в цьому ж 2016 році ТОВ «Катех-Електро» фігурує в кримінальному провадженні про незаконний збут радіактивного  чорнобильського металолому, яке було розпочате після затримки на пункті пропуску «Ягодин» радіоактивно забрудненого вантажу, який мав потрапити у Польщу (http://www.epravda.com.ua/rus/publications/2016/10/11/607726/).

Інший рядок біографії, який привертає увагу – нібито бізнес в Ірані, куди він регулярно літає. Іран – цікава країна, і бізнес там цікавий, особливо коли ти пов’язаний з прикордонною службою. А Харченко дійсно працював в прикордонній службі та звільнився після скандалу, який тоді зам’яли. Ще в 90-х Юрій Харченко був заступником начальника штабу ОКПП «Київ» (аеропорт Бориспіль), а після скандалу з  контрабандою коштовностей, провезенням портфелів з готівкою та каналом незаконної міграції звільнився з прикордонної служби та ніби то подався у бізнес після нетривалої служби в Національній Гвардії. Аж раптом в 2014 році знов виринув у ДПСУ, створив громадську організацію, яка допомагає прикордонникам, але й одночасно налагоджує мережу контактів, входить у громадську раду та намагається впливати на службу в цілому. Це патріотична нотка в душі зіграла чи можливо його анкету в ФСБ-КДБ підняли та натиснули кнопочку «працювати», а кнопочка ця в РФ натискається дуже легко, особливо якщо маєш «бізнес» в Ірані. Чому саме КДБ? Тому що навчався наш герой в Вищому прикордонному військово-політичному ордена Жовтневої Революції Червонопрапорному училищі КДБ СРСР імені К. Є. Ворошилова (сьогодні це Голіцинський прикордонний інститут ФСБ РФ, розташованй в Підмосков’ї (http://gpi.fsb.ru). Доречі, ходять чутки, начальник інституту, генерал-майор Конишин В.А., його ліпший друг), а потім працював начальником прикордонної застави в Далекосхідному прикордонному окрузі КДБ, звідки в 1992 році був десантований до Львова. АЛЬО! СБУ! Це нормально, що випускник вищої школи КДБ сидить в ГромРаді Держприкордонслужби України, налагоджує мережу контактів серед діючих прикордонників, публічно допомагає АТО і при цьому вільно катається до РФ, Ірану та окупованого Криму? Я розумію, що на всіх сил не вистачає, але ж відмоніторити хоча б склад громадських рад при силових структурах, задіяних в АТО – це не так вже й важко!

А він ще й регулярно поливає брудом ДПСУ та намагається втручатись в кадрову політику в якості знаного волонтера та авторитетного громадського діяча. Наші прикордонники далеко не ідеальні, але в порівнянні з тим, що було при Литвині до 2014 року – то небо і земля, і наврядче таких громадських радників потребують!!

ПС: так, щоб оцінити реальні масштаби організації. Заступник Юрія Харченка – Тунік Володимир зареєстрував на сайті Президента України петицію про підвищення грошового забезпечення воїнів-прикордонників. З 18 квітня вона набрала 56 підписів. Вражаючий всеукраїнський масштаб (https://petition.president.gov.ua/petition/23192).

До речі, два слова про Володимира Туніка. На форумі можна прочитати повідомлення колишніх прикордонників, як він організовував канали незаконної міграції (https://ord-ua.com/2015/10/02/pogranichniki-davajte-pogovorim-o-problemah-v-gospogransluzhbe-3_2/?page=523). Що й не дивно, бо перебуваючи в ДПСУ на посаді відповідального за міграцію в часи сплеску незаконної міграції якось малоймовірно залишатись осторонь від подібного додаткового прибутку. І що цікаво, після звільнення з прикордонної служби організував «Європейське агенство міграційної безпеки» – фірму, яка займалась легалізацією мігрантів (http://vropeyske-agentstvo-migraciynoyi-bezpeki.biz-gid.ru).

Нажаль, його детальної біографії поки що не знайшли, а на сайті самої ГО написано дві строчки і не вказано навіть місце навчання. Щось підказує нам, що там теж може бути багато цікавих речей. Будем вдячні небайдужим громадянам за додаткові відомості.

Далі буде…

Мнение редакции сайта «15 минут» может не совпадать с мнениями, высказанными в рубрике «Блоги».

{gallery1}  

Все новости

Читайте также

Блоги

Евгений Лешан

Журналист

Чуркин обеспечивал в ООН растерзание Украины

Что-то с каждым новым покойником у меня из френдов выпиливаются товарищи, которые ждут от меня эмпатии, а находят нечто противоположное. Сами выпиливаются, как правило, не требуя ничего взамен. Бескорыстные люди.

20 февраля 2017, 20:31

Константин фон Эггерт

Журналист, Москва

О признании паспортов «ДНР» и «ЛНР» серьёзно

1 − Это последнее предупреждение Путина Западу − если не надавите на Порошенко по части местных выборов и автономии, то будет хуже.

18 февраля 2017, 22:19

Евгений Кузьменко

Журналист Цензор.НЕТ

«Крым − крымских татар, мудак»

«Чей Крым?» − внезапно написал мне чувак в игровой шахматной зоне в Интернете.

20 февраля 2017, 15:46

Максим Горюнов

Философ (Москва, РФ).

Как Киеву использовать паспорта «ДНР» и «ЛНР»?

Очень просто. Надо связаться с китайской, вьетнамской, узбекской и таджиской мафиями и через них продавать эти паспорта желающим переселиться в Россию.

19 февраля 2017, 16:53

Карина Орлова

Журналист (Вашингтон, США)

Представляю, в каком припадке горести и отчаяния забьется российское оппозиционное сообщество, когда помрет Путин

Представляю теперь, в каком припадке горести и отчаяния забьется наше либеральное оппозиционное сообщество, во главе с утирающими слезы скорби СМИ, регулярно получавшими палкой по башке, когда помрет Путин.

21 февраля 2017, 10:17

Владимир Долин

Журналист

Как президенту России пришла идея признать паспорта «ДНР» и «ЛНР»

Вот вам целый министр иностранных дел Российской Федерации Сергей Лавров в Мюнхене объяснил, с какого перепугу Россия паспорта «ДНР» и «ЛНР» признала: «указом президента разрешено принимать те удостоверения личности, которые есть у жителей Донбасса, Донецка и Луганска, для того чтобы они могли и в России проезжать легитимно, и затем перемещаться на железнодорожном, авиационном транспорте Российской Федерацией».

19 февраля 2017, 17:17
Все блоги
15 Минут в социальных сетях